Іверської ікони Божої Матері (13/26 жовтня)

 

За переказами Святої Гори Афон, образ Божої Матері, відомий як Іверська ікона, вперше явив свої чудеса в царювання грецького імператора Феофіла (IX століття), за часів лютих іконоборчеських гонінь. Достовірна ж історія цього образу сходить до XI століття, коли ченці афонскої Іверської обителі побачили на морській гладі вогненний стовп, який досягав до неба. Уражені повторювали лише одне: «Господи, помилуй!» З усіх сусідніх монастирів зійшлися до моря ченці і після ревної молитви побачили, що стоїть цей стовп над іконою Богоматері. Але чим ближче підходили братія до морських вод, тим далі йшла від них ікона. Тоді зібралися вони в храм і зі сльозами молили Господа, щоб дозволив Він їм взяти нову святиню.

У той час трудився в Іверській обителі старець Гавриїл, який славився суворим подвижницьким життям і  простим нравом. Влітку ніс він подвиг мовчання на вершині неприступної скелі, взимку сходив до братії; одягався у власяницю, вживав лише овочі з водою. Походив він на земного ангела, як і подобає всім, прийнявшим на себе ангельський чин. Йому-то і з’явилася в сонному видінні осяяна дивним небесним світлом Владичиця і повеліла: «Скажи настоятелю з братією, що Я хочу дати їм Свою ікону -покров Свій і допомогу; потім же йди в море з вірою прямо по хвилях, і тоді пізнають всі Мою любов і благовоління до обителі вашої ».
Старець передав свій сон настоятелю, і на ранок ченці з кадилами і лампадами вирушили до берега. Під молебний спів братії ступив Гавриїл на воду і, підтримуваний тієї вірою, яка горами рухає, чудесно пройшов по хвилях як по суші і прийняв в свої руки святу ікону.
З радістю зустріли її ченці на березі, три дні і три ночі творячи перед образом молебні, а потім внесли в соборну церкву, де і поставили у вівтарі.
На другий день монах, який запалював лампади в храмі, ікони на цьому місці не знайшов. Вона висіла над брамою обителі. Образ внесли в храм, проте на ранок повторилося те ж саме.
І знову було видіння старцю Гавриїлу, і повеліла йому Владичиця оголосити братії: «Не хочу охоронятися вами, а хочу Сама бути Берегинею вашого не тільки земного, але і в небесного життя. Випросила Я у Господа милість вам, і доки будете бачити ікону Мою в своїй обителі, доти благодать Сина Мого до вас не збідніє ».
У вдячній радості збудували ченці в славу Пречистої храм над брамою своєї обителі і поставили в ньому ікону. Тут початковий образ перебуває і понині. Ця ікона іменується «Портаітісси» – тобто «Вратарниця», або «Воротарка»; за місцем самого явління в Іверській обителі вона називається Іверською. Дивний символ, пов’язаний з назвою ікони, виражений в акафісті: «Радуйся, благая вратарнице, двери райския верным отверзающая!»
Безліч переказів пов’язано з цією іконою. Одного разу якийсь розбійник вдарив її мечем, і тоді з лику Богоматері виступала кров, досі видима на іконі. Розбійник покаявся і закінчив своє життя серед братії Іверської обителі, перебуваючи в подвизі суворого посту і молитви.
Століттями відмолювали великі афонські старці гріхи нашого суєтного і лукавого світу. Тому, можливо, Господь ще й терпить нас, грішних і слабких, що досі перебувають в нашому світі настільки великі подвижники, які своїм молитовним подвигом рятують всіх православних християн.

Тропарь, глас 1

От святыя иконы Твоея, о Владычице Богородице, исцеления и цельбы подаются обильно, с верою и любовию приходящим к ней. Тако и мою немощь посети и душу мою помилуй, Благая, и тело исцели благодатию Твоею, Пречистая.

Молитва

О Пресвятая Дево, Мати Господа, Царице небесе и земли! Вонми многоболезненному воздыханию душ наших, призри с высоты святыя Твоея на нас, с верою и любовию покланяющихся пречистому образу Твоему. Се бо, грехми погружаемии и скорбьми обуреваемии, взирающе на Твой образ, яко живей Ти сущей с нами, приносим смиренная моления наша. Не имамы бо ни иныя помощи, ни инаго предстательства, ни утешения, токмо Тебе, о Мати всех скорбящих и обремененных! Помози нам, немощным, утоли скорбь нашу, настави на путь правый нас, заблуждающих, уврачуй и спаси безнадежных, даруй нам прочее время живота нашего в мире и тишине проводити, подаждь христианскую кончину и на Страшном Суде Сына Твоего явися нам, милосердая Заступница, да всегда поем, величаем и славим Тя, яко благую Заступницу рода христианскаго, со всеми угодившими Богу. Аминь.

 

Переглядів: 8

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Перейти до панелі інструментів